Articles
На шпальтах юридичних видань обговорюється рішення Конституційного Суду України від 12 січня 2010 р. № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням ТОВ "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України (далі – Рішення). Зокрема, А. Москаленко вважає його “рятівним колом усіх видів товариств від дій їх недобросовісних керівників, відповідальність же порядних керівників має також підвищитись” (Див. Москаленко А. Усунути – не відсторонити // Юридична газета. – 2010. – № 6. – С. 11).
Як випливає з Рішення, реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися в межах не трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.
Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав. Тому за природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.
Відповідно до Рішення, зміст положень ч. 3 ст. 99 ЦК треба розуміти як право компетентного (уповноваженого) органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання обов'язків, які він йому визначив, у будь-який час, на свій розсуд, за будь-яких підстав, але за умови, якщо в установчих документах товариства не були зазначені підстави усунення. Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права, зокрема в аспекті ст. 46 Кодексу законів про працю. Саме тому, на думку Суду, можливість уповноваженого органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання ним обов'язків міститься не в приписах Кодексу законів про працю, а у ст. 99 Цивільного кодексу, тобто не є предметом регулювання нормами трудового права.
Без сумніву, Рішення повною мірою відображає ідеологію, закладену в ст. 13 Конституції України, оскільки надалі при виникненні спору з приводу усунення члена виконавчого органу товариства від виконання своїх обов’язків судова практика буде спрямована саме на захист інтересів підприємства, тобто роботодавця. Тому особливого значення набуває проблема забезпечення трудових прав відповідної особи, оскільки, зазвичай, виконавчий орган товариства формується з числа осіб, прийнятих на роботу за трудовим договором (контрактом). І проігнорувати засадничі положення ст. 46 Конституції України стосовно гарантій захисту громадянина від незаконного звільнення не можна.
Основним питанням, що постає перед товариством у разі використання права на усунення особи від виконання функцій члена виконавчого органу, є вирішення подальшої долі його трудових відносин. На думку А. Москаленко, питання оформлення такого усунення за трудовим законодавством залишається відкритим (Див. Москаленко А. Усунути – не відсторонити // Юридична газета. – 2010. – № 6. – С. 11).
Законодавство у загальних рисах визначає порядок реалізації товариством права на усунення члена виконавчого органу від виконання своїх обов’язків. Вирішити це питання має суб’єкт, який відповідно до статуту товариства формує його виконавчий орган (за ЦК – загальні збори учасників товариства, хоча статутом відповідною компетенцією може наділятися й інший орган). Рішення загальних зборів має бути прийнято з додержанням процедури їх скликання й проведення, визначених законодавством і установчими документами.
Усунення не можна розглядати як дію, спрямовану на припинення трудових відносин. Від звільнення (відкликання) воно відрізняється тим, що це тимчасове призупинення повноважень (Див. Павлинська О. Звільнення за одноразове грубе порушення трудових обов’язків // Кадровик України. – 2009. – № 10. – С. 46; Монастирський В., Орлова О. Правові аспекти “усунення” членів виконавчого органу // Юридична газета. – 2010. – № 6. – С. 12). Крім того, усунення не можна ототожнювати з припиненням корпоративних відносин. Зокрема, за ст. 61 Закон України “Про акціонерні товариства” розмежовані поняття “припинення повноважень” та “відсторонення від виконання повноважень”. У цьому ж Законі, як і в Цивільному кодексі України (ст. 159), також застосовується термін “відкликання” щодо члена виконавчого органу АТ.
Характеризуючи статус членів виконавчого органу товариства, можна констатувати очевидний зв’язок корпоративних і трудових відносин цих осіб, а також похідний характер останніх від перших. Це дозволяє зробити низку висновків, що допоможуть роботодавцю розібратися з тим, що треба робити у випадку усунення товариством члену виконавчого органу.
Оскільки відповідно до Рішення усунення члена виконавчого органу товариства від виконання своїх обов'язків не можна ототожнювати з відстороненням працівника від роботи в розумінні ст. 46 КЗпП, невиконання ним трудових обов’язків залишається кваліфікувати як простій. Практична цінність такого висновку очевидна. Згідно зі ст. 34 КЗпП на період усунення працівник може бути переведений за його згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця. Питання оплати праці в такому разі має вирішуватися відповідно до колективного договору підприємства, а за відсутності відповідних норм – за трудовим договором.
За відмови члену виконавчого органу від переведення за ч. 1 ст. 113 КЗпП час його простою підлягає оплаті з розрахунку не нижче від двох третин посадового окладу. Звичайно, товариство може зберігати і повний розмір заробітної плати, але це є правом роботодавця.
Якщо згодом підстави, що дали привід для усунення, відпадуть, то товариство має прийняти рішення про повернення члена виконавчого органу до виконання своїх обов’язків.
Більш складним є питання про припинення трудових відносин у разі, якщо під час усунення встановлено підстави для припинення повноважень члена виконавчого органу. Той факт, що ч. 3 ст. 99 ЦК не пов’язує усунення особи з конкретними фактами, які свідчать про її поведінку, наміри, дії, вчинені не на користь підприємства, не знімає відповідальності з роботодавця за законність і обґрунтованість своїх дій щодо працівника. Не дарма у Рішенні наголошується на тому, що учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень. Усунення члена виконавчого органу товариства не може бути немотивованим, не пов’язаним із необхідністю захисту інтересів товариства.
Якщо протягом строку усунення будуть встановлені достатні підстави для позбавлення члена виконавчого органу товариства повноважень, то саме це рішення стає підставою для звільнення працівника з роботи. Тому рішення про усунення не може вважатися самостійною підставою для припинення трудових відносин, за винятком випадку, коли ця підстава для звільнення передбачена у контракті з керівником товариства, що не суперечить вимогам ч. 3 ст. 21 і п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП. Сфера застосування контракту визначається законами України, тому до внесення відповідних змін до Законів України “Про господарські товариства” та “Про акціонерні товариства” немає підстав для укладення контрактів з іншими членами виконавчого органу товариства окрім його керівника.
Роботодавець має право розірвати трудовий договір з членом виконавчого органу товариства за будь-якою з підстав, передбачених КЗпП, якщо для цього є достатні умови. Але найбільш цікавим з практичної точки зору є пошук відповіді на таке питання – чи може бути рішення про відкликання члена виконавчого органу або дострокове припинення його повноважень самостійним приводом (підставою) для звільнення працівника з роботи?
Закріплення в законі права відповідного органу товариства приймати рішення про звільнення працівника аж ніяк не свідчить про те, що ним можна скористатися за відсутності законних підстав. Судовою колегією у цивільних справах Верховного Суду України ще у 2002 році висловлено правову позицію з цього питання. Зокрема, особи, які обираються загальними зборами АТ згідно зі статтями 23, 41 Закону від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ “Про господарські товариства” і статутом товариства на платні виборні посади, можуть бути звільнені з цих посад відповідно до правил ч. 3 ст. 147-1 КЗпП за рішенням зазначених зборів лише з підстав, передбачених законодавством (Див. Застосування судами цивільного і цивільно-процесуального законодавства / За ред. П.І. Шевчука. – К.: Ін. Юре, 2002. – С. 141).
Отже, якщо підстави усунення трансформуються на підстави для звільнення члена виконавчого органу, виникає проблема їх кваліфікації за конкретною нормою КЗпП. Зазвичай такі дії дають підстави для розірвання трудового договору за порушення трудової дисципліни. Тому роботодавець має враховувати, що відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. № 9 судам у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40, п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
У практичній площині найбільш складною виглядає проблема додержання строків, протягом яких можливо звільнити працівника, якщо звільнення можливе за рішенням загальних зборів учасників товариства. Так, відповідно до ст. 61 Закону України “Про господарські товариства” повідомлення про проведення загальних зборів товариства повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до їх скликання; аналогічний строк передбачений ст. 35 Закону України “Про акціонерні товариства”. Тому своєчасно звільнити за порушення трудової дисципліни винну особу можливо лише за умови делегування повноважень з формування виконавчого органу іншому органу товариства.
Умовою допуску до роботи на посаді члена правління є рішення загальних зборів чи іншого компетентного органу товариства про створення виконавчого органу у складі певної особи чи осіб. Цілком логічно, що скасування зазначеного рішення створює стан невідповідності особи займаній посаді. Враховуючи практику застосування п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП, варто проаналізувати можливість використання цієї підстави звільнення члена виконавчого органу у разі припинення його повноважень або відкликання.
Нагадаємо, що підставою розірвання трудового договору у даному випадку є виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.
Практика іде шляхом застосування п. 2 ст. 40 КЗпП тоді, коли невідповідність виявлена після укладення трудового договору. Водночас, виконання окремих видів робіт передбачає обов'язкову наявність документа про освіту та присвоєння кваліфікації, про проходження перевірки знань, про допуск до роботи. У низці випадків працівник взагалі не може бути допущений до роботи в разі відсутності в нього при собі відповідного документа. (Див. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю / В.Г. Ротань, І.В. Зуб, Б.С. Стичинський. – 8-е вид. доп. і перероб. – К.: Вид-во А.С.К., 2007. – С. 226 – 227).
Ризикувати, застосовуючи цю підставу для звільнення відкликаного члена виконавчого органу, можливо і не варто, проте у новому Трудовому кодексі України очевидно слід передбачити окрему підставу для припинення трудового договору, яка б базувалася на положеннях Цивільного кодексу чи інших законів і враховувала можливість припинення товариством повноважень членів його виконавчого органу чи наглядової ради.
